UJ-26 «Бобер» — український далекобійний дрон-камікадзе виробництва компанії «УкрДжет», створений для точкових ударів у глибокому тилу. Апарат летить сотні кілометрів автономно, несе бойову частину близько 20 кг і працює переважно в інтересах Головного управління розвідки.
Відкриті дані зводяться до такого ядра: довжина близько 2,5 м, маса близько 150 кг, крейсерська швидкість нижча за 200 км/год, час у повітрі до 7 годин. Дальність у більшості джерел оцінюють у 800–1000 км, хоча окремі оцінки для полегшеної конфігурації сягають більших цифр, а в енциклопедичних зведеннях фігурує обережніше «до 800 км».
Для початківця це одноразовий ударний безпілотник, а не розвідувальний «літачок із камерою». Для просунутого читача — баражуючий боєприпас зі схемою «качка», поршневим двигуном і штовхаючим гвинтом, який після 2025 року отримав тепловізор, канал відео і можливість ручного доведення на фінальній ділянці.
Що ховається за індексом UJ-26
Назва «Бобер» прилипла швидко й не випадково: апарат «прогризає» шари ППО й радіоелектронної боротьби так само настирливо, як тварина береться за стовбур. Офіційний індекс — UJ-26, виробник — «УкрДжет». Тип — one-way attack UAV, тобто політ в один кінець із підривом на цілі.
Зовні це компактний моноплан із краплеподібним фюзеляжем, невеликими передніми поверхнями й основним крилом позаду. Гвинт стоїть у хвості. Така компоновка звільняє ніс під сенсори й зменшує опір попереду. Ранні зразки мали триколісне шасі й потребували рівного майданчика. Пізніше з’явився запуск із катапульти: менше ваги, менше опору, швидше згортання позиції.
UJ-26 Bober — the drone hitting deep inside Russia / The New Voice of Ukraine
Головний замовник і користувач — підрозділи ГУР. Саме розвідка від початку формулювала вимогу «летіти дуже далеко», а волонтерські фонди закривали перші партії швидше, ніж бюрократичний цикл держзакупівлі.
Як з’явився дрон і хто за нього платив
Наприкінці 2022 року ГУР звернулося до розробників із простим, жорстким ТЗ: потрібен вітчизняний ударний апарат великої дальності. Публічний слід цього запиту лишився у зборах блогера Ігоря Лаченкова та фонду «Говор Хелп». Паралельно фонд «Повернись живим» купував тестову десятку апаратів і далі масштабував проєкт «Black Box»: зібрані кошти пішли на десятки далекобійних машин і на модернізацію з орієнтовних 600 км дальності до близько 800 км.
У липні 2023 року Благодійний фонд Сергія Притули замовив 50 одиниць на 200 млн грн. Відкрита оцінка вартості однієї машини — близько 108 тисяч доларів. Цифра важлива не як реклама дешевизни, а як порівняння: крилата ракета того ж класу задач коштує в рази більше, а серійність поршневого композитного планера легше розганяти.
Перші фото показали 11 травня 2023 року. Уже тоді прозвучала заява, що ворог зазнав втрат. Масове публічне «хрещення» відбулося в ніч на 30 травня 2023-го — удари по Москві та Московській області. Відтоді «Бобер» фігурує в атаках на нафтову інфраструктуру, аеродроми, полігони й об’єкти ППО.
Конструкція: чому схема «качка» тут доречна
Аеродинамічна схема «качка» ставить невеликі горизонтальні поверхні попереду основного крила. На малих швидкостях це дає пристойну керованість і швидшу зміну висоти. Для апарата, який годинами повзе на 100–160 км/год і намагається сховатися від огляду радарів, маневр висотою цінніший за пікову швидкість.
Силова установка — бензиновий поршневий двигун внутрішнього згоряння з штовхаючим гвинтом. Крейсерський режим економний. Максимальну швидкість відкриті зведення ставлять близько 200 км/год. Тривалість польоту — до 7 годин. Навігація комбінує інерціальну систему з корекцією GPS: якщо супутниковий сигнал глушать, машина не одразу стає сліпою цеглою.
Бойова частина в більшості джерел — близько 20 кг. Часто згадують кумулятивний заряд КЗ-6: заводський заряд масою орієнтовно 3–4,8 кг із 1,8 кг вибухівки, який пробиває броню товщиною до 215 мм. Двадцять кілограмів корисного навантаження дозволяють комбінувати кумулятивний ефект з осколково-фугасною чи запалювальною дією. Для радара, кабіни винищувача на стоянці чи вузла НПЗ цього достатньо. Для укріпленого бункера — ні, і ніхто серйозний цього не обіцяє.
Вартість одного «Бобра» вимірюється сотнею тисяч доларів, а ціна знищеної РЛС чи літака на землі — уже мільйонами. Саме цей розрив, а не «магія композиту», пояснює, чому апарат тримається в строю кілька років поспіль.
| Параметр | Відкриті дані | Коментар |
|---|---|---|
| Тип | Дрон-камікадзе / баражуючий боєприпас | Політ в один кінець |
| Виробник | УкрДжет | Індекс UJ-26 |
| Довжина / розмах | ~2,5 м / 2,5–3,5 м | Розмах різниться за джерелами й модифікаціями |
| Маса | близько 150–170 кг | Залежить від палива й БЧ |
| Бойова частина | до ~20 кг, часто КЗ-6 | КЗ-6 сам по собі легший за 20 кг |
| Дальність | 800–1000 км (оцінки до 1400 км) | Енциклопедичні зведення обережніше пишуть «до 800 км» |
| Швидкість / час польоту | до 200 км/год / до 7 год | Крейсерська помітно нижча за максимум |
| Орієнтовна ціна | ~108 000 USD | Замовлення фонду Притули 2023 року |
Дані зведені за відкритими описами на uk.wikipedia.org та бойовими публікаціями focus.ua; точні ТТХ модифікацій залишаються закритими.
Чим «Бобер» відрізняється від «шахеда»
Порівняння з іранським Shahed-131/136 липне до теми, бо клас задач той самий: дешевий глибокий удар по стаціонарних цілях. Рівність тут зовнішня. «Шахед-136» зазвичай несуть більшу бойову частину (десятки кілограмів) і заявлену дальність ближче до 2000 км. UJ-26 компактніший, з іншою аеродинамікою і меншим зарядом.
Перевага українського апарата — не «перемогти шахеда в таблиці», а гнучкість циклу доопрацювання. Поки серійний іранський шаблон важко змінювати на ходу, «Бобер» за два-три сезони пройшов шлях від шасі й чисто координатного польоту до катапульти, тепловізора й ручного доведення.
| Ознака | UJ-26 «Бобер» | Shahed-131 / 136 (типово) |
|---|---|---|
| Схема | «Качка», штовхаючий гвинт | Літаюче крило / дельтаподібна |
| Бойова частина | близько 20 кг | часто 30–50 кг у 136-го |
| Дальність | сотні км, частіше до ~1000 | у 136-го заявлені більші цифри |
| Керування пізніх версій | автономія + FPV-доведення | переважно маршрутне |
| Типові цілі | РЛС, ППО, авіація на землі, НПЗ | енергетика, міста, склади |
Після таблиці варто додати тверезий акцент: жоден із цих апаратів не замінює ракету з важкою БЧ. Вони б’ють туди, куди ракет не вистачає, і змушують противника тримати ППО в тилу, а не лише на лінії фронту.
Бойове застосування з 2023 по 2025 рік
30 травня 2023 року апарати цього типу з’явилися в повідомленнях про удари по Москві та Підмосков’ю. У липні–серпні того ж року фіксували атаки на діловий квартал IQ. 30 серпня 2023-го під удар потрапив аеродром у Пскові — близько 700 км від кордону, що за дальністю лягає в профіль «Бобра», хоча тип кожного конкретного борту в таких епізодах рідко підтверджують офіційно.
Упродовж 2023–2024 років машини застосовували проти нафтопереробки. Логіка проста: резервуар і технологічна установка вразливі навіть до відносно легкої БЧ, якщо влучання точне, а пожежа робить свою справу. У ніч з 8 на 9 липня 2024 року українські ударні дрони атакували полігон «Капустин Яр». У відкритих матеріалах серед збитих і знайдених у полі апаратів згадували чорнофарбований UJ-26.
1 липня 2025 року ГУР оприлюднило відео нічної роботи оновлених «Бобрів» у Криму. На кадрах — ураження ЗРПК «Панцир-С1» разом з обслугою, РЛС «Ніобій-СВ», берегової РЛС «Печора-3», РЛС «Противник-ГЕ» та винищувача Су-30 на аеродромі Саки. Саме ця серія стала публічним доказом, що апарат уже не лише «летить у точку на карті».
Модернізація 2025 року змінила клас задачі: з чисто стратегічного «прилетіти за координатами» дрон частково перейшов у режим полювання на конкретний радар чи машину, яку оператор бачить у тепловізорі.
Модернізація 2025: тепловізор, катапульта, ручне доведення
Базовий «Бобер» ішов маршрутом. Оператор задавав точки, інерціalka з GPS тримала курс, на фініші спрацьовувала бойова частина. Слабке місце очевидне: якщо ціль змістили, укрили макетом або увімкнули щільне РЕБ, автономний апарат б’є туди, куди його послали вчора.
Оновлення, яке ГУР показало 2025 року, додало три речі. Перша — тепловізійна камера. Друга — канал передачі відео прийнятної якості на великій відстані, зокрема з елементами супутникового зв’язку. Третя — можливість взяти керування на себе на останніх кілометрах, за логікою FPV. Затримка сигналу на такій дистанції більша, ніж у прифронтового квадрокоптера, тож це не «гонки в лісі», а акуратне доведення вже виведеного на район апарата.
Катапульта прибрала залежність від шасі й довгої рівної смуги. Розрахунок простий: менше деталей у польоті — менший опір, трохи більша дальність або трохи важча БЧ. Позицію можна згорнути швидше. Для розвідки, яка працює з імпровізованих майданчиків, це не косметика, а логістика.
Цікаві факти
- Індекс UJ-26 на корпусі інколи пишуть латиницею як Beaver — так апарат підписували на виставкових і презентаційних кадрах.
- КЗ-6 спочатку створювали як інженерний заряд для пробиття броні, бетону й ґрунту, а не як «штатну ракетну БЧ». На дроні він працює як компактний пробивний елемент у складі важчого блоку.
- Ранні машини злітали з колес, як маленький літак. Катапульта з’явилася пізніше і одразу змінила вимоги до майданчика.
- Чорне забарвлення окремих бортов, помічене під Капустиним Яром, — не «стелс-покриття з фільму», а практичний камуфляж для нічного польоту й уламків.
- Волонтерський цикл 2022–2023 років випередив класичне держзамовлення: тестові партії вже літали, коли великі тендери лише розкачувались.
Обмеження, про які мовчать красиві заголовки
Повільний поршневий апарат чути й іноді видно. Швидкість до 200 км/год не рятує від винищувача, «Панциря» чи щільного вогню з землі, якщо маршрут передбачуваний. РЕБ збиває супутниковий канал; тоді лишається інерціalka і, у нових версіях, коротке ручне вікно. Це не суперзброя і не заміна ATACMS.
Бойова частина в 20 кг б’є точково. Склад боєприпасів чи літак на стоянці — слушна ціль. Товстий капонір, глибоко закопаний командний пункт чи велика промзона потребують іншої маси вибухівки або кількох влучань. Втрати самих дронів теж високі: частина збивають, частину садять РЕБ, частина не доходить через погоду й відмови.
Секретність працює в обидва боки. Відкриті таблиці завжди будуть «вилкою», а не паспортом виробу. Розмах крила 2,5 м в одному зведенні й 3,5–3,66 м в іншому — не обов’язково помилка автора, частіше різні модифікації або різні способи заміру. Дальність 800, 1000 і «до 1400» одночасно живуть у текстах, бо профіль польоту, вітер, маса БЧ і залишок палива змінюють цифру сильніше, ніж хочеться заголовку.
Для кого цей апарат має значення зараз
Початківцю досить трьох тез. Перша: «Бобер» — український одноразовий ударний дрон великої дальності, не FPV-квадрокоптер. Друга: він існує від 2023 року і вже кілька сезонів працює по тилу, а не «на папері». Третя: після 2025-го його точність на фініші виросла завдяки камері й оператору, а не лише завдяки новому двигуну.
Просунутому читачеві корисніше дивитися на систему, а не на романтику назви. Є виробник із короткою петлею доопрацювання. Є замовник, якому потрібні аеродроми, радари й заводи, а не репортаж. Є економіка: сотня тисяч доларів проти мільйонних цілей. Є еволюція запуску — від шасі до катапульти. Є конкуренція всередині українського парку: «Лютий», «Паляниця», «Морок» і інші далекобійні типи закривають сусідні ніші важчою БЧ або іншою швидкістю.
На вересень 2026-го UJ-26 лишається робочим інструментом глибокого удару, а не музейним експонатом першої хвилі дронів. Його сила — не рекорд у таблиці, а здатність доїжджати туди, де дорожчі ракети шкода витрачати на один радар.
Подальший розвиток логічно шукати не в «ще +200 км на папері», а в стійкості каналу, якості тепловізора, вартості серії та швидкості заміни збитих машин. Поки ці чотири параметри тримаються, бобер і далі гризтиме те, до чого важко дотягнутися іншими засобами.
