Андрій Партика — президент сейлзхаусу Ocean Media Plus і один із найдовше присутніх на українському телерекламному ринку управлінців. Його публічний слід складається з двох майже рівноцінних ліній: гітара львівського року кінця 1980-х і продаж рекламного інвентарю на каналах групи Starlight Media та партнерських майданчиках.
Саме поєднання сцени й комерції пояснює, чому його ім’я шукають і музичні слухачі, і медіабаєри. Нижче — повна картина: як формувався цей шлях, як працює сейлзхаус під час війни, які міфи про телебачення варто відкласти й де закінчується зона самостійних digital-рішень бренду.
Львівський рок, суржик і гітара на 18 років
У 1988 році до другого складу «Братів Гадюкіних» прийшов вісімнадцятирічний гітарист інді-гурту «Гризайль». Поруч уже були Сергій «Кузя» Кузьмінський, Михайло «Лузя» Лундін і Олександр Гамбург. Саме цей склад записав магнітоальбом «Всьо чотко!» — платівку, яка розійшлася самвидавом швидше, ніж будь-яка офіційна касета того часу.
Гурт змішав панк, блюз, реггі, фольк і галицький суржик так щільно, що пісні на кшталт «Файне місто Тернопіль» і «Ми — хлопці з Бандерштадту» стали кодом покоління, а не лише радіохітами. Партика протримався в колективі до кінця 1994-го. Творча конкуренція з Кузею, типова для гуртів, де два сильні автори тягнуть матеріал у різні боки, закінчилася виходом. Разом із Юлією Донченко він зібрав проєкт «Гавайські гітари» і пізніше з’явився в складі «Плачу Єремії» як гітарист.
Альбом «Гавайських гітар» «Якщо є життя на тому світі» довго жив лише на касетах. У 2024 році ремастер вийшов на стримінгах — рідкісний випадок, коли загублену львівську платівку 1990-х піднімають не ностальгійні збірки, а сам автор матеріалу. Для початківця ця гілка біографії важлива як ключ до характеру: Партика звик працювати в середовищі, де немає «гарантованого хіта», лише слухач і ризик.
Від тиражу «Експресу» до маркетингу ICTV
Перед телебаченням була газета. У 1997–2005 роках Андрій Партика працював комерційним директором львівського «Експресу» — на той момент найтиражнішої газети країни. Продаж площі в друкованому виданні з величезним регіональним охопленням дав йому навички, які пізніше лягли в основу телепродажів: розуміти не «рейтинг взагалі», а конкретну аудиторію конкретного носія.
У 2000 році він прийшов у холдинг, який згодом став Starlight Media, на позицію маркетинг-директора ICTV. За наступні 18 років саме він вибудував два інструменти, без яких важко уявити український телерекламний ринок 2000–2010-х: StarLight Sales (пряма реклама) і StarLight Brand Content (інтеграції та спонсорство всередині програм). У листопаді 2009-го, коли презентували об’єднану телегрупу «Новий», ICTV, СТБ, QTV, М1 і М2, Партика вже фігурував як директор із продажу і член правління.
Досвідчений баєр пізнає в цій траєкторії класичну логіку холдингу Pinchuk/Франчук: спочатку зібрати аудиторію, потім забрати продаж реклами «в дім», щоб маржа не йшла зовнішнім посередникам. Початківець бачить інше — людину, яка вміла перемикатися з гітари на прайс-лист, не втрачаючи темпу.
Навіщо знадобився Ocean Media і що він продає зараз
18 жовтня 2018 року Партика залишив посаду гендиректора StarLight Sales і очолив новий сейлзхаус Ocean Media. Формула була прямою: незалежна компанія на договірних умовах зі Starlight Media, яка сама викуповує інвентар і сама визначає умови для ринку. «Широкі повноваження і більше свободи» — так він пояснив зміну тоді в коментарі для «Детектора медіа».
Сьогодні бренд компанії звучить як Ocean Media Plus. Серед партнерів — топові канали Starlight Media (СТБ, Новий канал, ICTV / ICTV2, М1, М2, «Оце ТБ» та інші), а також Film.UA Group і Datagroup-Volia. У публічних виступах 2025 року йшлося про роботу приблизно з двома десятками телеканалів плюс розміщення на ОТТ. Юридично ТОВ «Оушен Медіа Плюс» зареєстроване в Києві 2020 року; Партика в медіа фігурує як президент сейлзхаусу.
| Період | Роль | Що змінилось на ринку |
|---|---|---|
| 1988–1994 | Гітарист «Братів Гадюкіних» | Львівський рок виходить за межі клубу |
| 1994–кінець 1990-х | «Гавайські гітари», «Плач Єремії», продюсування | Паралельні проєкти замість одного гурту |
| 1997–2005 | Комерційний директор «Експресу» | Продаж охоплення в друкованому мас-маркеті |
| 2000–2018 | ICTV → StarLight Sales / Brand Content | Холдинг забирає продаж реклами «в дім» |
| з 2018 | Ocean Media / Ocean Media Plus | Незалежний сейлзхаус на інвентарі Starlight і партнерів |
Джерело даних таблиці: публічні біографії спікера на галузевих конференціях і матеріали «Детектора медіа».
Для рекламодавця це означає просту річ. Ocean Media Plus не виробляє шоу. Він продає доступ до аудиторії шоу — від «Холостяка» і «МастерШеф» до музичних каналів і серіальних слотів — і зшиває пряму рекламу зі спонсорством у контенті.
Телереклама під обстрілами: що змінилось у цифрах 2022–2026
У червні 2022-го, коли ефір ще пам’ятав порожні рекламні блоки перших місяців великої війни, Партика фіксував 23 бренди від 13 рекламодавців. Лідером була фарма. Частина категорій зникла не через «нелюбов до ТБ», а тому, що бізнес фізично згорнувся: окуповані склади, виїзд власників, розрив логістики.
Далі ринок поводився нерівно. 2023-й дав відскок після «приземлення» на річницю вторгнення. 2024-й приніс бум прямої реклами й рекордний виторг «Холостяка» — настільки, що канал відмовляв частині клієнтів. У 2025-му оптимізм зменшився. Весняний прогноз зростання рекламного ринку на 10% восени Партика знизив: осінь ішла добре, але стелею він називав близько 5%, а в жовтні 2025-го вже говорив, що в плюс 10% «не вірить». Для 2026-го галузеві експерти, за його словами, закладають зростання медійного ринку на 10–15% від поточного рівня.
Окремий удар 2025 року прийшов не з боку YouTube, а зсередини клієнтського міксу: просів фармацевтичний сегмент, гемблінг після регуляторних обмежень забрав у ринку орієнтовно 2–3%, натомість FMCG і мобільний зв’язок трималися стабільніше.
Виторг самого сейлзхаусу, за публічними оцінками середини 2025-го, мав зрости приблизно на 5% до 2024 року — і все одно лишатися нижчим за 2021-й. Частка компанії без performance-реклами озвучувалась на рівні 14%. Водночас у більшості клієнтів виручка зростала швидше за закладені в медіаплани 5%. Це типова воєнна асиметрія: бренд заробляє, але рекламний бюджет іде в ривок не одразу й не в усі категорії.
Що саме дивиться країна, коли «всі вже в TikTok»
Охоплення телевізорів Партика оцінював близько 90%. Локальні ОТТ-платформи в CTV-дивленні займали, за його жовтневими оцінками 2025 року, 58%. Канали великих груп тримають верхівку рейтингів і на ефірі, і на Megogo, Київстар ТБ, Sweet.tv. «Холостяк» працює як мультипродукт: ефір, Teleportal, TikTok, Instagram. Короткий вертикальний ролик не замінив 42-хвилинний серіальний слот — він став ще одним вікном продажу того самого бренду шоу.
Штучний інтелект він бачить як прискорювач графіки, сценаріїв і технічних завдань, а не як заміну креативному продюсеру. Окремо фіксував просідання переглядів новинних сайтів (у розмові 2025 року звучала цифра близько 45%) і ставку ринку на відео, а не на довгий текст.
Міфи, які заважають брендам правильно купити ТБ
Перший міф: «телебачення померло, бо молодь у TikTok». Молодь справді сидить у коротких форматах. Але рішення про купівлю прального порошку, ліків чи тарифного плану досі часто приймає людина 35–65 років, для якої вечірнє шоу — не «застарілий ритуал», а звичний фон квартири. Другий міф: «рейтинг панелі занижує реальну аудиторію». У колонці 2024 року Партика якраз вітав оновлення панелі, яке нарешті «побачило» більшу кількість глядачів, ніж ринок звик закладати в голові.
Третій міф: «під час блекаутів реклама не працює». Екрани гаснуть, так. Але графік відключень став частиною медіапланування: слоти зміщують, ставки перераховують, частину охоплення забирають ОТТ і YouTube-дзеркала програм. Четвертий: «сейзлхаус завжди продає дорожче, ніж агенція напряму». На практиці незалежний дім продажів тримає прайс і залишки інвентарю; агенція торгується за пакет. Без дому продажів великий канал просто не віддасть преміум-слот «Холостяка» локальній кав’ярні з бюджетом на два ролики.
Поширені помилки рекламодавців
- Купувати «канал», а не контакт. СТБ і М1 — різні завдання. Перший тримає прайм і великі формати, другий працює як музичний фон і молодша каса. Одна ставка «на групу» розмиває ефект.
- Порівнювати CPRP телебачення з CPM TikTok як однакові одиниці. Це різні валюти уваги. Коротке охоплення не дорівнює хвилинам перегляду шоу.
- Заходити лише в пряму рекламу й ігнорувати інтеграцію. Після 2022-го спонсорство всередині програм часто трималося краще, ніж класичний ролик, бо виглядало як частина сюжету, а не як «пауза, яку можна перемотати».
- Планувати рік у березні, як до війни. Ринок став тактичним: у 2022-му навіть вересень не завжди було видно з середини місяця. Зараз горизонт довший, але фарма й регулятори все ще ламають річні моделі.
- Чекати «як у 2021-му». Частина рекламодавців не повернеться, бо їхніх бізнесів більше немає. Будувати план від довоєнної бази — зручна самообмана, не стратегія.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли середній бренд тримав увесь бюджет у performance і дивувався, чому «знання марки» не росте, хоча кліки дешеві. Після додавання одного сезонного спонсорства в праймі знання підскочило швидше, ніж будь-який ретаргетинг. Це не аргумент «проти digital». Це аргумент проти однієї воронки на всі завдання.
Чек-лист: чи готовий бренд до телерозміщення
- Є чітка роль ТБ: охоплення, запуск новинки, захист частки, підтримка дистрибуції — не «бо конкурент теж там».
- Бюджет витримує не один ролик, а хвилю: кілька тижнів із повторюваністю, інакше контакт згорає в шумі.
- Креатив читається без звуку й на маленькому екрані; 15 секунд не намагаються розповісти річний звіт.
- Є план на блекаут і дубль на ОТТ / YouTube офіційного каналу програми.
- Категорія не висить на одному регуляторному рішенні (ліки, гемблінг, алкоголь).
- Погоджена метрика успіху до старту: не «нам сподобалось у ефірі», а зсув знання / продажів у ключових областях.
Якщо більше двох пунктів залишаються порожніми, спочатку закрийте бриф, а вже потім просіть прайс на прайм.
Музика не була «минулим життям»
Партиці у липні 2025-го було 55. Музику він не відклав у шафу після першого контракту на ICTV. Вінтажні гітари, продюсування, проєкт «Динозаври» разом з Ігорем «Ковбасою» Мельничуком, ремастер «Гавайських гітар» — це не хобі для корпоративної біографії, а спосіб тримати психологічну стійкість, про що він прямо казав у розмові з Forbes Ukraine.
У вересні 2026-го «Брати Гадюкіни» оголосили повернення на велику сцену в оновленому складі: гітарист Андрій Партика й вокаліст Костянтин Дунець долучаються до Павла Крахмальова, Ігоря Мельничука та Андрія Скачка. Перший виступ після паузи — фестиваль «Покоління» у Львові 11 вересня, далі тур містами. Для слухача це замикання дуги: людина, яка 30 років продавала чужі бренди в ефірі, знову ставить власне прізвище на афішу.
За моїм досвідом спостереження за людьми, які довго сидять на стику креативу й продажів, саме друга дисципліна рятує від вигорання першої. Гітара тут не «імідж рок-зірки в кабінеті». Це нагадування, що аудиторія — жива, вередлива й не винна вашому квартальному плану.
Коли варто йти в сейлзхаус, а коли вистачить digital
До сейлзхаусу є сенс звертатися, коли потрібне національне охоплення за тижні, а не за місяці набору підписників; коли продукт продається в роздробі по всій країні; коли потрібна прив’язка до конкретного хіта («Холостяк», кулінарне шоу, серіальний слот). Самостійно digital закриває тест офера, вузьку нішу, performance з швидким циклом угоди, локальний бізнес одного міста.
Початківцю з бюджетом «на пробу» майже завжди дешевше почати з короткого цифрового тесту й лише потім докуповувати ТБ як підсилювач переможного повідомлення. Досвідченому бренд-менеджеру FMCG навпаки: без ефіру він швидко втрачає верх воронки, навіть якщо кабінет Google Ads виглядає ідеально зеленим.
Тривожний сигнал «щось пішло не так»: ролик вийшов, охоплення є, а дистриб’ютори не бачать запиту. Тоді проблема не в CPRP, а в полиці, ціні або в тому, що креатив говорив не тій людині. Сейлзхаус цього не виправить. Він продає контакт, не мерчендайзинг.
Короткі відповіді на типові запити
Хто такий Андрій Партика в одному реченні? Президент Ocean Media Plus, колишній архітектор продажів Starlight Media і гітарист «Братів Гадюкіних» 1988–1994 років, який 2026-го знову виходить із гуртом на сцену.
Ocean Media і Starlight Media — це одне й те саме? Ні. З 2018-го це партнерство незалежних компаній: холдинг володіє каналами й контентом, сейлзхаус продає рекламу на узгоджених умовах.
Чи замінять TikTok і ШІ телебачення в Україні до кінця 2020-х? За логікою самого Партики — ні як повна заміна. Зміниться виробництво (дешевша графіка, швидші чернетки) і упаковка хітів у короткі нарізки. Довгий слот і сімейний перегляд залишаються окремим ринком.
Чому в пошуку випадають різні Андрії Партики? Найчастіший комерційний запит стосується медіаменеджера. Окремо існує Андрій Ігорович Партика — кандидат технічних наук, викладач кафедри захисту інформації «Львівської політехніки», автор робіт із хмарної безпеки. У листопаді 2023-го на Луганщині загинув солдат Андрій Партика з села Родатичі Городоцької громади, 1988 року народження; у нього лишилися дружина і дві доньки. Це різні біографії, і їх не варто зливати в одну картку.
Де слухати його музичний слід зараз? Ремастер «Гавайських гітар», записи «Братів Гадюкіних» класичного складу й анонсовані живі сети 2026 року. Окремого «сольного хіта Партики» масовий слухач може й не згадати — його інструмент завжди був частиною гурту, а не вітриною фронтмена.
Ринок телереклами 2026 року знову торгується не лозунгами про «смерть ТБ», а конкретними слотами, категоріями й нервами фармбюджетів. Андрій Партика лишається людиною, яка ці слоти продає вже чверть століття — і водночас знову ставить гітару на сцену, з якої колись пішов через творчу суперечку. Ця подвійність і є найточнішим портретом: не «експерт з ефіру» і не «колишній гад», а рідкісний тип, що вміє чути і зал, і таблицю розпроданості в один і той самий вечір.
