Фламінго ракета, офіційно FP-5, — українська крилата ракета наземного старту, яку компанія Fire Point вивела у відкритий обіг у серпні 2025 року. Заявлена дальність сягає 3000 км, стартова маса — близько 6 тонн, бойова частина — 1150 кг, максимальна швидкість — 950 км/год. Ці цифри ставлять виріб у клас важких крилатих ракет, а не далекобійних дронів-камікадзе, хоча конструкція свідомо спрощена порівняно з Tomahawk.
Серійне виробництво розпочалося в середині 2025-го. До липня 2026 року темп, за словами керівниці Fire Point Ірини Терех, тримався близько 100 ракет на місяць. Вартість одиниці компанія оцінює трохи менше ніж 600 тисяч доларів. Бойові пуски фіксували від 30 серпня 2025 року: спочатку по об’єкту в окупованому Криму, згодом по підприємствах військово-промислового комплексу вглибині Росії, зокрема в Чебоксарах, Волгограді та Самарі.
Для початківця важлива межа між рекламною дальністю і бойовим маршрутом: найдовший підтверджений політ із обходом ППО оцінювали приблизно в 1800 км. Для досвідченого читача ключове інше — двигун АІ-25ТЛ, інерційно-супутникове наведення без TERCOM і час підготовки пускової 20–40 хвилин.
Звідки взялася конструкція вагою шість тонн
Публічний дебют припав на 17–18 серпня 2025 року, коли фотограф Associated Press зафіксував випробувальний пуск на закритому майданчику на півдні України. Через два дні президент Володимир Зеленський назвав ракету найуспішнішою з українських і підтвердив серійне виробництво. Розробником і виробником виступає Fire Point, компанія, яка до того масштабувала ударні дрони FP-1 і FP-2. У відкритих описах згадують і британсько-еміратську Milanion Group: макет FP-5 показували на IDEX-2025 в Абу-Дабі ще в лютому, тож українська серійна машина спирається на цю лінійку.
Корпус монококовий, зі склопластику, прозорого для радіолокації. Крило пряме, розмах близько 6 метрів (на сайті виробника фігурує й цифра 7 метрів — розбіжність типова для ранніх специфікацій). Довжина 12–14 метрів без трубки ПВД. Хвостове оперення — Х-подібне. Турбовентиляторний двигун стоїть над хвостовою частиною фюзеляжу, твердопаливний прискорювач — знизу. Старт іде з короткої рейки на вантажівці або причепі; саму установку можна маскувати під звичайну фуру.
Назва «Фламінго» обросла двома версіями. Одна пов’язує рожевий колір ранніх корпусів із фарбувальною помилкою на виробництві. Інша, яку наводили The Economist і Politico, пояснює вибір бажанням підкреслити роль жінок у команді. Технічного змісту в кольорі немає: для бойових машин покриття змінюють.
Як ракета тримає маршрут чотири години
Маршовий двигун — АІ-25ТЛ, той самий турбовентилятор, що стояв на навчально-бойовому L-39 «Альбатрос». Fire Point відновлювала двигуни зі складів і постріянських запасів, замінюючи титанові деталі дешевшими аналогами. Пікова ефективність АІ-25 припадає на висоти 6–10 км, тоді як для прориву ППО вигідний політ на десятках метрів. Ця суперечність пояснює, чому заявлену крейсерську висоту 30–40 метрів на практиці важко утримувати над рельєфом, для якого немає детальних цифрових карт місцевості.
Наведення — GPS/GNSS із інерціальним дублером і антеною з керованою діаграмою спрямованості, стійкішою до постановки завад. Французька Safran постачала елементи системи наведення. Кругове імовірне відхилення в ідеальних умовах виробник оцінює в 14 метрів. TERCOM і оптичного порівняння з еталоном місцевості немає, тож після тривалого польоту в зоні РЕБ точність залежить від якості інерціального контуру і від того, чи встигне приймач зловити супутник на кінцевій ділянці.
Заявлена тривалість польоту — до 4 годин, максимальна швидкість 950 км/год, крейсерська в ранніх описах 850–900 км/год; на сторінці Fire Point крейсерську вказують нижче, 650–700 км/год. Різниця суттєва для розрахунку підльотного часу.
Бойова частина заявлена на 1150 кг, у матеріалах виробника іноді фігурує до 1200 кг. Незалежні розбори звертають увагу на схожість корпусу з авіабомбами сімейства ФАБ: якщо всередині стоїть перероблена бомба масою близько 925 кг, маса вибухової речовини може бути ближчою до 430 кг. Для бетонних цехів і ангарів навіть така начинка дає воронку в десятки метрів, але пряме порівняння «в 2,5 раза потужніша за Tomahawk» коректне лише за масою корпусу, а не за масою тротилового еквівалента.
Заявлена дальність і те, що показують бойові маршрути
Три тисячі кілометрів покривають європейську частину Росії і формально дістають до Новосибірська по прямій. Бойовий маршрут майже ніколи не буває прямим. Обхід зон ППО, політ над менш насиченими районами і запас палива на маневр скорочують практичну глибину. Найдовший публічно описаний політ — близько 1800 км під час удару по підприємству комплектуючих у Чебоксарах у червні 2026 року; самі Чебоксари лежать більш ніж за 1500 км від Харкова по прямій, тож зайві сотні кілометрів пішли на розворот траєкторії.
Перше застосування датують 30 серпня 2025 року: щонайменше три ракети по об’єкту ФСБ біля Армянська в Криму, дві з них, за OSINT-розборами, лягли в районі цілі. Далі йшли удари по заводу «Скіф-М» (комплектуючі для Су-34, Су-35, Су-57) 23 вересня 2025-го, по полігону Капустин Яр у лютому 2026-го, по Воткінському заводу, по «Титан-Барикади» у Волгограді, по РКЦ «Прогрес» у Самарі. Частину пусків російська ППО збивала, зокрема з залученням літака А-50У. Одна ракета 9 жовтня 2025 року була перехоплена на висоті 114 метрів — вище за плановий бриючий ешелон.
За відкритим підрахунком весни 2026 року, з 23 зафіксованих пусків шість вийшли в район цілі, два влучання підтверджені надійно, ще одне лишалося спірним. Вибірка мала, але вона вже відсікає уявлення про «невразливий стратегічний носій».
Порівняння з Tomahawk і «Калібром» за сухими параметрами
Пряме зіставлення корисне лише там, де цифри зіставні. Tomahawk Block V несе бойову частину близько 450 кг і має некласифіковану дальність помітно меншу за 3000 км. «Калібр» 3М14 у експортних і корабельних варіантах зазвичай оцінюють у 1500–2500 км із бойовою частиною 400–500 кг. Фламінго ракета виграє за масою заряду і заявленою дальністю, програє за відпрацьованістю наведення, серійною статистикою і часом реакції пускової.
| Параметр | FP-5 «Фламінго» | Tomahawk Block V | «Калібр» 3М14 (оцінки) |
|---|---|---|---|
| Дальність | до 3000 км заявлено; бойові маршрути до ~1800 км | близько 1600 км у відкритих оцінках | 1500–2500 км залежно від варіанта |
| Бойова частина | 1150 кг заявлено | близько 450 кг | 400–500 кг |
| Швидкість | до 950 км/год | близько 880 км/год | дозвукова, близько 800 км/год |
| Наведення | GPS/INS, без TERCOM | INS, GPS, TERCOM, DSMAC | INS, супутник, у частині варіантів рельєф |
| Орієнтовна ціна | близько 0,6 млн дол. | 1,5–3,5 млн дол. за різними оцінками | не публікується відкрито |
Дані зібрані з відкритих специфікацій Fire Point, зведень Вікіпедії та порівняльних оглядів оборонних видань станом на середину 2026 року. Ціна Tomahawk у різних джерелах розходиться, тому в таблиці наведено діапазон, а не одну цифру.
Помилки, які спотворюють оцінку ракети
Навколо FP-5 швидко наросла низка спрощень. Вони не ламають факт існування ракети, але зсувають очікування щодо того, що саме прилітає на ціль.
- Плутати масу бойової частини з масою вибухівки. 1150 кг — це заявлена маса заряду в зборі. Якщо всередині перероблена авіабомба, вибухової речовини помітно менше, і руйнівний ефект ближчий до важкої фугасної бомби, а не до спеціалізованої проникаючої БЧ крилатої ракети.
- Читати 3000 км як гарантовану глибину удару. Цифра описує паливний запас у сприятливих умовах. Обхід ППО, зустрічний вітер і запас на маневр зрізають практичну дальність на сотні кілометрів.
- Вважати виріб копією Tomahawk за живучістю. Немає кореляційно-екстремальної навігації за рельєфом і оптичного доведення на кінцевій ділянці. У щільній зоні РЕБ ракета більше залежить від інерції.
- Ігнорувати час підготовки. 20–40 хвилин на позиції — це вікно, у якому розвідка противника може виявити пускову. Для дрона FP-1 цей параметр інший, і переносити логіку «швидкого пуску» на шеститонну ракету некоректно.
- Множити місячний план на 12 і отримувати річний арсенал. План кінця 2025 року говорив про сім ракет на добу. Фактичний темп середини 2026-го — близько ста на місяць, після паузи, пов’язаної із затримкою європейського кредитного пакета.
Кожна з цих помилок зручна для заголовка і незручна для розрахунку нальоту. Різниця між «тонною тротилу на Москві» і «фугасом на оборонному заводі за 1500 км із імовірністю перехоплення» — це різниця між інформаційним шумом і плануванням.
Питання, які виникають після перших пусків
Після серії ударів 2025–2026 років повторюються одні й ті самі уточнення. Відповіді на них коротші за міфи, але спираються на те, що вже опубліковано.
Хто саме виробляє ракету? Серійне складання веде Fire Point, з заявленою часткою фінальної збірки в Україні понад 90 відсотків. Конструкторський слід веде до лінійки Milanion FP-5. Двигуни АІ-25ТЛ відновлюють із наявних запасів; власний турбореактивний двигун на липень 2026 року був на стадії близько десяти випробуваних прототипів, із прицілом на серію пізніше.
Чи долітає до Москви? По прямій від північно-східних районів України до Москви близько 500–700 км, тобто запас дальності формально багаторазовий. Питання не в паливі, а в щільності ППО на підходах і в тому, чи варто витрачати важку БЧ на ціль, яку вже дістають інші засоби.
Чому частину ракет збивають? Дозвукова ціль із прямолінійними ділянками маршруту видима для винищувачів і ЗРК середньої дальності, якщо її встигли виявити. Відсутність складного профілю огинання рельєфу підвищує шанс перехоплення на середніх висотах.
Скільки коштує один пуск порівняно з дроном? Близько 600 тисяч доларів проти значно дешевшого FP-1. Ракета має сенс там, де потрібна тонна на захищеній цілі, а не серія влучань по резервуарах НПЗ.
Чи є обмеження на застосування з боку партнерів? Виріб українського виробництва, без ліцензійних заборон на глибину удару, які супроводжували частину західних ракет. Обмеження тут інженерні та розвідувальні, а не політичні формулювання в угодах про постачання.
Коли ракета не доходить і що це означає
Відмова на маршруті має кілька типових причин, і їх варто розрізняти. Перехоплення на висоті понад 100 метрів вказує на те, що бриючий профіль зірвався — через карти місцевості, через роботу двигуна поза оптимальним ешелоном або через вимушений набір висоти. Зрив супутникового каналу на довгій ділянці залишає ракету на інерції: за чотири години навіть невеликий дрейф гіроскопів виводить КІВ за межі 14 метрів. Відмова прискорювача на старті або невихід маршового двигуна на режим — окремий клас, який не видно у зведеннях ППО, але видно у статистиці «не долетіли».
У нашій практиці розбору відкритих зведень ми стикалися з випадком, коли один і той самий удар одночасно описували як «п’ять ракет випущені, усі збиті» і як «принаймні одне влучання по цеху». Розбіжність виникає тому, що російське МО рахує пуски за своїми радарами, а українська сторона — за розвідкою ураження. Поки немає супутникового знімка воронки, обидві цифри лишаються заявами.
Для читача, який лише знайомиться з темою, достатньо тримати дві планки: заява виробника і підтверджене влучання. Для того, хто вже стежить за серією, корисніше рахувати частку ракет, що вийшли в район цілі, а не абсолютну кількість пусків.
Чек-лист перед тим, як приймати чергову цифру
Відкриті повідомлення про FP-5 виходять пачками. Короткий перелік допомагає відділити нову фактуру від повтору пресрелізу.
- Чи названо джерело дальності — виробник, бойовий маршрут чи оцінка аналітика.
- Чи розділені маса БЧ і маса вибухової речовини.
- Чи вказано висоту перехоплення, якщо ракету збили: це підказка про реальний профіль польоту.
- Чи темп виробництва дано за місяць факту, а не за план кінця року.
- Чи є супутникове або фотопідтвердження влучання, а не лише заява однієї зі сторін.
- Чи не сплутано FP-5 із дроном FP-1: у них спільний виробник і різні маса, ціна та завдання.
Пункт про супутникове підтвердження найчастіше відсікає передчасні висновки. Воронка біля цеху і заява про «знищення виробництва» — різні рівні доказовості, і для оборонного підприємства другого часто недостатньо.
Темп 2026 року і власний двигун
До осені 2025-го Fire Point говорила про зростання з 30 до 50 ракет на місяць і про ціль у сім виробів на добу. У липні 2026-го Ірина Терех називала фактичний випуск близько 100 ракет на місяць на українських і данському майданчиках. Гальмом стала затримка траншу європейського кредиту на 90 мільярдів євро, а не відсутність креслень. Паралельно компанія збирала перші десять прототипів власного турбореактивного двигуна разом із бюро, яке колись проєктувало АІ-25; серію цього двигуна орієнтували на період після 2026 року.
Сотня ракет на місяць при ціні близько 600 тисяч доларів — це порядок 60 мільйонів доларів лише на планери й двигуни, без пускових, розвідки цілей і логістики. Масштаб уже не експериментальний, але й не «стратегічний арсенал на кожен тиждень».
Оператор у відкритих джерелах — 19-та ракетна бригада Сухопутних військ. Пускова багаторазова, підготовка 20 хвилин за даними сайту Fire Point і до 40 хвилин у ширших описах. Саме це вікно, а не паспортна дальність, визначає, наскільки масовим може бути залп із однієї позиції до того, як її доведеться згортати.
Поруч у лінійці компанії стоять балістичні FP-7 і FP-9, показані публічно на Eurosatory 2026. Вони закривають іншу нішу — коротший підліт і меншу бойову частину. Фламінго ракета лишається засобом для цілей, де тонна на дальності понад тисячу кілометрів важливіша за швидкість реакції. Наскільки стійким буде цей темп після ударів по цехах збирання, про які російське МО заявляло на початку жовтня 2026-го, відкриті українські джерела ще не підтвердили окремим зведенням.
