БПЛА Мерлін у відкритому пошуку найчастіше означає російський розвідувальний апарат Мерлін-ВР — великий високоплан із поршневим двигуном, катапультним стартом і заявленим часом польоту до десяти годин. Його розробляє смоленський НДІ сучасних телекомунікаційних технологій, презентація експериментального зразка відбулася 28 вересня 2021 року, а вже в червні 2022-го перший підтверджений екземпляр збили Сили оборони України.
За відкритими даними, розмах крила становить близько 4,9 м, довжина фюзеляжу — 2,02 м, корисне навантаження — орієнтовно 6,5–8 кг оптико-електронної станції. Камера працює у видимому та інфрачервоному діапазонах; у розібраних апаратах фіксували французьку тепловізійну матрицю Lynred (Ulis) PICO1024. Орієнтовна вартість однієї машини — близько 300 тисяч доларів.
Практична цінність цього розвідника — не «магія» в назві, а здатність довго триматися на висоті 450–2500 м і коригувати артилерію. Водночас розміри, акустика двигуна внутрішнього згоряння і залежність від імпортної оптики роблять його рідкісною, але вразливою ціллю. Нижче — перевірені характеристики, розбіжності між рекламою і розборами уламків, порівняння з «Орланом» і окреме уточнення про український 3D-друкований корпус із тією ж назвою.
Що ховається за назвою Мерлін-ВР
Мерлін-ВР позиціонують як експериментальний розвідник для автоматичного та напівавтоматичного спостереження. Базою стала попередня модель Мерлін-21БМ. Розробник — АТ «НДІ СТТ» зі Смоленська; саме ця юридична особа фігурує в санкційному реєстрі ГУР МО України разом із пов’язаною лінійкою «Скарабей-БН» (дані сторінки war-sanctions.gur.gov.ua, оновлення травень 2026).
Аеродинамічна схема — високоплан із відносно прямим крилом, штовхаючим гвинтом і стабілізатором із відхиленими вниз кінцями. Така компоновка дає місце під підфюзеляжну оптико-локальну станцію і спрощує катапультний старт. Апарат перевозять у розібраному вигляді разом із катапультою: розрахунок збирає планер, перевіряє системи й запускає машину приблизно за пів години, якщо майданчик дозволяє натягнути гумовий розгінний джгут.
У російських матеріалах 2024–2026 років Мерлін-ВР називають одним із найбільших літакових розвідників у своєму сегменті. Це правда лише частково: він більший за масовий «Орлан-10», але не є стратегічним апаратом. Його ніша — тактична й оперативно-тактична розвідка на десятки кілометрів за лінією зіткнення, передача координат і супровід удару.
Технічні характеристики: заявлене і підтверджене
Цифри в різних джерелах розходяться на десятки відсотків. Нижче зібрано консенсусні значення з санкційного опису ГУР, зведень ЗСУ та розборів перших збитих зразків. Там, де дані суперечать одне одному, зазначено обидва варіанти.
| Параметр | Заявлене / типове значення | Коментар |
|---|---|---|
| Довжина | 2,02 м | Стабільна цифра в більшості описів |
| Розмах крила | 4,9 м (окремі зведення — до 5–5,5 м) | Різниця може бути через модифікації або помилку вимірювання уламків |
| Корисне навантаження | 6,5–8 кг | Переважно оптика, не ударний модуль |
| Швидкість | 70–140 км/год | Крейсерська ближче до нижньої межі |
| Тривалість польоту | до 10 год | Залежить від вітру, висоти й режиму камери |
| Висота корисного застосування | 450–2500 м | Робочий «коридор» розвідки |
| Максимальна висота | 4500–5000 м | Стеля заявлена, бойове застосування нижче |
| Зліт / посадка | Катапульта з гумовим джгутом / парашут і пневмоподушка | Не потребує ЗПС |
| Двигун | ДВЗ (поршневий, штовхаючий гвинт) | «Гібрид» у перших збитих машинах не підтвердився |
Дальність польоту в українських оглядах часто вказують як «до 600 км». Це заявний радіус за запасом палива, а не гарантований радіус управління. В одному з російських репортажів оператор говорив про роботу на дистанції близько 200 км і огляд «на 15 км уперед» з висоти 5 км. Для оцінки загрози логічніше орієнтуватися на радіус стійкого каналу зв’язку та якість оптики, а не на маркетингові 600 км.
Найдорожча частина машини — не планер і не двигун, а стабілізована оптико-електронна станція. Саме вона пояснює ціну порядку 300 тисяч доларів і інтерес до кожного збитого екземпляра.
Конструкція: катапульта, парашут і каністра замість бака
Старт із катапульти на гумовому джгуті дозволяє працювати з ґрунтової дороги чи поля. Посадка — парашутна, з пневматичною подушкою, яка гасить удар об землю. Така схема зменшує вимоги до інфраструктури, але збільшує ризик пошкодження оптики при жорсткому приземленні або знесенні вітром.
У нашій практиці аналізу відкритих розборів збитих апаратів найхарактерніша деталь першого трофея червня 2022 року — паливна система. Замість інтегрованого бака стоїть звичайна пластикова каністра з ручкою. Це дешевше за авіаційний бак і швидше у виробництві, проте гірше з погляду пожежної безпеки, вібрацій і герметичності. Порівняння з «Орлан-10», де інколи використовували пластикову пляшку, тут виглядає як «апгрейд на один рівень вище», а не як інженерний прорив.
Окремо варто розібрати історію з «гібридною» силовою установкою. На презентації 2021 року апарат рекламували як тихий гібрид із малою акустичною помітністю. Після розбору першого збитого зразка волонтери й фахівці зафіксували звичайний поршневий двигун. Пізніші серійні машини могли отримати доопрацювання, але базова схема лишається ДВЗ зі штовхаючим гвинтом. Для засобів виявлення це важливо: тепловий і акустичний слід такого розвідника помітніший, ніж у чисто електричного апарата того ж класу.
Комплектуючі з перших уламків вказували на змішане походження електроніки: французька тепловізійна матриця, ймовірно ізраїльська оптика об’єктива, китайський стартер-генератор. Саме ця «збірна» начинка пояснює, чому санкційний тиск б’є по виробництву точніше, ніж по планеру з композиту чи пластику.
Оптика, режими польоту і коригування вогню
Робоче завдання Мерлін-ВР — не «висіти над окопом», а вести спостереження з безпечнішої висоти й передавати координати. Камера працює вдень і в тепловізорі. Матриця Lynred PICO1024 має роздільну здатність 1024×768; для тактичного розвідника початку 2020-х це відчутно краще, ніж типові рішення на ранніх «Орланах-10».
У матеріалах російського Міноборони 2025 року фігурує версія з денною камерою «90-кратного збільшення». Такі заяви варто читати обережно: маркетинговий зум часто включає цифрове збільшення, а реальна ідентифікація техніки залежить від атмосферних умов, стабілізації й кваліфікації оператора. Дальність «бачення» до 30 км у відкритих описах стосується ідеальних умов, а не гарантованого розпізнавання цілі в диму чи тумані.
Політ можливий в автоматичному та напівавтоматичному режимах. Це знижує навантаження на оператора під час довгого барражування, але не скасовує канал управління й телеметрії. Саме канал — друга після оптики критична підсистема. Без стійкого зв’язку дорогий планер перетворюється на літаючий відеореєстратор із затримкою.
- Денний канал. Шукає техніку, фортифікацію, переміщення колон. Корисний на великій висоті, якщо є запас збільшення і стабільна картинка.
- Тепловізійний канал. Працює вночі, у диму, після ударів. Матриця PICO1024 дає перевагу в деталізації порівняно зі слабшими сенсорами масових розвідників.
- Коригування вогню. Типовий сценарій — виявлення позиції, передача координат, супровід роботи РСЗВ або ствольної артилерії, оцінка ураження.
- Автономні ділянки маршруту. Зменшують навантаження на оператора, але збільшують залежність від навігації GNSS та інерціального контуру в умовах РЕБ.
Після такого набору функцій стає зрозуміло, чому підрозділи полюють саме на цей тип, а не лише на дешеві квадрокоптери. Один успішний виліт Мерлін-ВР може «відкрити» ділянку фронту на кілька годин. Один збитий апарат забирає рідкісну оптику і дорогий планер.
Бойове застосування і хронологія збиттів
Перший публічно підтверджений епізод — 16 червня 2022 року. Далі апарат періодично з’являвся у зведеннях Генштабу, Повітряних сил, бригад і ДПСУ. Вікіпедійна хронологія (uk.wikipedia.org) фіксує зокрема епізоди січня, квітня й травня 2023-го, січня та вересня 2024-го, квітня 2025-го. У 2026 році з’являлися нові повідомлення: 3-тя окрема важка механізована бригада звітувала про перше збиття «Мерліна» на Південно-Слобожанському напрямку, прикордонний підрозділ «Фенікс» — про ураження над Донеччиною.
Апарат залишається відносно рідкісним. Саме рідкість пояснює, чому кожне збиття супроводжують окремим релізом: це не масовий «Орлан», який збивають щодня. Для розрахунку ППО великий розмах крила — плюс. Для розрахунку РЕБ — шанс обрізати канал на підльоті. Для FPV-перехоплювачів — складна, але реальна ціль, якщо розвідника вдалося виявити завчасно.
За спостереженнями з фронтових зведень 2025–2026 років типові місця роботи — ділянки, де потрібна «глибока» оптика: підступи до логістики, позиції артилерії, маскування техніки в лісосмугах і покинутих населених пунктах. Російські сюжети показують саме цей сценарій: оператор знаходить скупчення, штаб приймає рішення, далі працює вогонь.
Порівняння з «Орлан-10» і «Орлан-30»
Мерлін-ВР часто ставлять поруч із сімейством «Орлан», бо завдання схожі. Різниця — у масштабі виробництва, логістиці й якості сенсорів.
| Параметр | Мерлін-ВР | Орлан-10 | Орлан-30 |
|---|---|---|---|
| Розмах крила | ≈ 4,9 м | ≈ 3,1 м | ≈ 4,2 м |
| Час польоту | до 10 год | часто 10–16 год | близько 10 год |
| Навантаження | 6,5–8 кг | до ≈ 5 кг | до ≈ 8 кг |
| Масовість | обмежена | висока | середня |
| Орієнтовна ціна | ≈ $300 тис. | суттєво нижча | вища за «десятку» |
«Орлан-10» виграє кількістю: його простіше замінити, обслуговувати й навчати розрахунки. Мерлін-ВР виграє там, де потрібна краща картинка з більшої дистанції. «Орлан-30» ближчий за класом корисного навантаження. Для української сторони практичний висновок простий: поява Мерлін-ВР у секторі — сигнал, що противник інвестує в якісну розвідку ділянки, а не лише в масовий моніторинг.
Окремий випадок: український корпус Merlin
У торгових оголошеннях 2026 року «БПЛА Мерлін» може означати зовсім іншу річ — 3D-друкований планер українського виробництва з розмахом крила 2560 мм і довжиною фюзеляжу близько 1110 мм. Вага самого корпусу — орієнтовно 1,7 кг, матеріал — легкий модельний пластик. Заявлена дальність у рекомендованій електросхемі сягає сотень кілометрів, двигуни електричні, це платформа для самостійного збирання, а не серійний розвідник НДІ СТТ.
Плутанина в пошуку закономірна: одна назва, різні маси, різні двигуни, різні задачі. Якщо в тексті є катапульта, каністра, тепловізор PICO1024 і ціна сотні тисяч доларів — ідеться про Мерлін-ВР. Якщо продають корпус, сервоприводи Emax і політний контролер Holybro — це цивільна або напівкустарна аеродинамічна платформа.
Слабкі місця, виявлення і що змінилось до 2026 року
Велике крило дає тривалість польоту й місце під оптику, але збільшує радіолокаційну й візуальну помітність. Поршневий двигун тримає машину в повітрі годинами, проте видає звук і тепло. Катапультний старт вимагає часу на розгортання: розрахунок не «вистрибує» в повітря за тридцять секунд, як оператор FPV.
Для засобів протидії критичні три речі: раннє виявлення великого планера, робота по каналу управління та швидке закриття вікна, поки розвідник ще не встиг «відзняти» район.
Імпортна оптика лишається вузьким місцем виробництва. Навіть якщо планер збирають у Смоленську, якість розвідки падає без стабільної поставки матриць і об’єктивів. Звідси й відносно мала кількість машин порівняно з дешевшими розвідниками.
Станом на 2026 рік Мерлін-ВР не зник із поля бою, але й не став масовим «замінником Орлана». Його застосовують точково, модернізують камери, намагаються адаптувати зв’язок до РЕБ. Українські підрозділи, своєю чергою, накопичили досвід розпізнавання силуету й типових висот роботи. Рідкісний дорогий розвідник залишається небезпечним рівно доти, доки його не виявили. Після виявлення перевага масштабу й ціни грає вже не на його боці.
