Ракета стартовою масою близько 3800 кг несе бойову частину масою 450 кг, розганяється до 2100 м/с наприкінці активної ділянки і підходить до цілі на швидкості 1300–1400 м/с. Кругове ймовірне відхилення оцінюють у 20–30 м. Саме поєднання швидкості, маневру на низхідній ділянці та короткого підльотного часу робить цю балістику складнішою для перехоплення, ніж дозвукові крилаті ракети того ж сімейства.
Комплекс стоїть на озброєнні з 2006 року, замінив «Точку-У» і від 2022 року є одним з основних засобів ударів по території України. У 2024–2026 роках темп застосування зріс разом із виробництвом, а запаси на угрупованнях військ залишалися обмеженими — на рівні порядку однієї-двох сотень ракет.
Що входить у комплекс «Іскандер-М»
«Іскандер-М» розробляло коломенське КБ машинобудування з кінця 1980-х як заміну оперативно-тактичній ракеті «Ока», ліквідованій за Договором про РСМД. Перший успішний пуск відбувся 1996 року, державні випробування завершили 2004-го, серійне виробництво ракет розгорнули на Воткінському заводі з 2005 року, а на озброєння комплекс прийняли 2006-го. Назва відсилає до імені Александра Македонського, але в технічній документації фігурують лише індекси.
Бойова одиниця — самохідна пускова установка 9П78-1 на восьмивісному шасі МЗКТ-7930 білоруського виробництва. На ній дві ракети. Поруч працює транспортно-заряджальна машина 9Т250 на тому ж шасі: кран перевантажує ракету приблизно за 16 хвилин. Командно-штабна машина 9С552 на КамАЗі тримає зв’язок батареї і дивізіону, пункт підготовки інформації 9С920 формує польотне завдання, машина регламенту обслуговує боєприпаси.
Бригадний комплект зазвичай нараховує 12 пускових, 12 транспортно-заряджальних машин, 11 командно-штабних, машину регламенту, пункт підготовки інформації і понад десяток машин життєзабезпечення. Дивізіон має чотири пускові, тобто вісім балістичних ракет у залпі без перезаряджання. Шасі тримає запас ходу близько 1000 км і швидкість по шосе до 70 км/год, тому батарея змінює позицію після пуску і не прив’язана до стаціонарного стартового столу.
Ракета 9М723: корпус, двигун і траєкторія
Базова балістична ракета 9М723-1 — одноступенева твердопаливна, з невіддільною бойовою частиною. За карткою порталу war-sanctions.gur.gov.ua довжина становить 7185 мм, діаметр корпусу 920 мм, стартова маса 3800 кг, маса бойової частини 450 кг. Твердопаливний двигун 9Х820 виготовляє підприємство «Алтай». Паливо згоряє на короткій активній ділянці, після чого ракета летить за інерцією, але газодинамічні й аеродинамічні рулі продовжують корегувати курс.
Траєкторія не є класичною балістичною дугою. Комплекс може вести ракету по квазібалістичній, балістичній або настильній траєкторії. Апогей у відкритих оцінках раніше називали в межах 50 км, актуальна картка ГУР фіксує максимальну висоту польоту до 100 км. На низхідній ділянці ракета маневрує з перевантаженнями, які у західних оглядах оцінюють до 30 g. Вертикальний або крутий кут підходу скорочує час, протягом якого радар ППО бачить ціль на кінцевому відрізку.
Швидкість наприкінці активної ділянки — 2100 м/с, на початку кінцевої ділянки — до 2600 м/с, біля цілі — 1300–1400 м/с. Для дистанції 300–500 км підльотний час укладається приблизно у 2,5–4 хвилини. Саме тому попередження цивільної тривоги часто коротше, ніж для крилатої ракети, що йде на дозвуку низько над землею.
Ключова відмінність 9М723 від старої «Точки-У» — не лише дальність, а керування на всій траєкторії і можливість змінювати профіль польоту вже після старту.
Наведення і реальна точність
Система наведення комбінована. Основа — безплатформна інерціальна навігація з лазерним гіроскопом. Поверх неї працює приймач супутникової навігації «Комета» (ГЛОНАСС). На кінцевій ділянці в частині ракет стоїть оптична кореляційна головка самонаведення: вона порівнює зображення місцевості з еталоном, завантаженим перед пуском. У номенклатурі компонентів також фігурує активна радіолокаційна головка 9Б918.
Кругове ймовірне відхилення за даними ГУР — 20–30 м. Старіші відкриті оцінки давали 5–7 м за роботи оптичної головки і 30–70 м на одній інерціальній системі. Різниця пояснюється режимом наведення і якістю еталона місцевості: оптична корекція вимагає завчасної зйомки району цілі й працює гірше вночі, в диму або за щільної хмарності. Для площинної цілі — складу, цеху, позиції ППО — розкид у два-три десятки метрів лишається небезпечним через масу бойової частини.
Розрахунок польотного завдання на пусковій займає до 10 секунд, якщо координати вже підготовлені. Інтервал між пусками двох ракет з однієї установки — до однієї хвилини. З вищої готовності перша ракета сходить за час до 4 хвилин, з маршу — до 16 хвилин. Повне розгортання з антенними пристроями може тривати до 30 хвилин. На практиці ударний цикл від передачі координат до пуску часто вкладається у 20–30 хвилин, якщо установка вже на позиції.
Бойові частини і уражаючі фактори
Номенклатура бойових частин включає касетну, осколково-фугасну, фугасну, проникаючу і спеціальну (ядерну). Касетні варіанти 9Н722К5 і 9Н730 розкриваються в повітрі: суббоєприпаси накривають площу, а корпус і двигун падають окремо. Саме касетне спорядження фіксували на ударах по житловій забудові й об’єктах з людьми просто неба. Проникаюча частина розрахована на перекриття і захищені споруди. Фугасна і осколково-фугасна працюють по будівлях, техніці й відкритих позиціях.
Маса 450 кг у картці ГУР нижча за часто повторювані у медіа 480–700 кг. Розкид у старих джерелах пов’язаний із різними комплектаціями і з тим, що російські буклети довго не розділяли масу бойової частини й масу головної частини з апаратурою. Для оцінки наслідків у міській забудові важливіша не паспортна цифра, а тип спорядження: касетний удар дає багато осередків ураження, моноблочний — одну глибоку воронку і сильну ударну хвилю.
Окремий елемент — хибні цілі типу 9Б899. Модуль відстрілює дипольні відбивачі і теплові пастки на кінцевій ділянці. У 2025–2026 роках українські та західні розбори уламків пов’язували оновлення цього модуля з рішеннями, раніше поміченими на північнокорейських ракетах KN-23. Пастки не роблять ракету невидимою, але ускладнюють селекцію бойової частини на останніх секундах перехоплення.
Варіанти сімейства і ракета 9М723-2
Експортний «Іскандер-Е» обмежений дальністю 280 км — це стеля Режиму контролю за ракетними технологіями для постачання за кордон. «Іскандер-К» використовує ті самі пускові, але стріляє крилатими ракетами 9М728 (Р-500) дальністю близько 500 км і довшими 9М729. Крилата ракета йде на малій висоті з дозвуковою швидкістю і корегується за рельєфом, тому її профіль загрози ближчий до «Калібру», а не до балістики.
27 серпня 2026 року ГУР повідомило, що базова 9М723-1 має дальність 390 км, а модернізована 9М723-2, відома в неофіційних назвах як «Іскандер-1000», — 550 км. Перше бойове застосування подовженої ракети зафіксоване влітку 2026 року під час комбінованого удару по Києву. Вона потребує збільшеної пускової комплексу «Бора-М»: двигун довший, у стандартну трубу 9П78-1 не вміщується. Решта планера близька до базової.
Неофіційні російські оцінки про 900–1000 км із бойовою частиною 300–350 кг бойовим застосуванням не підтверджені. Наприкінці вересня 2026 року розвідка повторно назвала 550 км і додала, що полегшена бойова частина може довести дальність до 700 км. Цифра «1000» у прізвиську — маркетингова, а не виміряна дальність.
Різниця між офіційними 500 км і оцінкою 390 км для 9М723-1 важлива для карти загрози: частина глибокого тилу виходить із зони базової ракети, але повертається в неї з появою 9М723-2.
Порівняння основних ракет сімейства
Цифри нижче зіставляють базову балістику, подовжену версію 2026 року і крилату ракету того ж комплексу. Дальність базової ракети подано за оцінкою ГУР, а не за старим російським буклетом.
| Параметр | 9М723-1 «Іскандер-М» | 9М723-2 «Бора-М» | 9М728 «Іскандер-К» |
|---|---|---|---|
| Тип | квазібалістична | квазібалістична, збільшений двигун | крилата, низьковисотна |
| Дальність | до 390 км | до 550 км (до 700 км з полегшеною БЧ) | близько 500 км |
| Стартова маса | 3800 кг | вища за базову, точна цифра не оприлюднена | менша за балістичну |
| Бойова частина | 450 кг | близька до базової або полегшена | близько 480 кг |
| Швидкість біля цілі | 1300–1400 м/с | того ж порядку, дані не уніфіковані | дозвукова, сотні м/с |
| Пускова | 9П78-1 | збільшена «Бора-М» | та сама колісна СПУ |
Таблиця зібрана за карткою балістичної ракети 9М723 на порталі war-sanctions.gur.gov.ua та за оглядом сімейства SS-26 на CSIS Missile Threat. Експортна межа 280 км стосується лише «Іскандера-Е» і в таблицю не входить.
Застосування проти України і межа перехоплення
З лютого 2022 року пуски йшли з Білгородської, Курської, Брянської, Ростовської областей, Криму і території Білорусі. Цілі — аеродроми, склади, енергетика, промисловість, позиції ППО і житлові квартали. Касетні бойові частини фіксували в Краматорську, Кропивницькому, Сумах та інших містах. У 2025–2026 роках частка балістики в комбінованих ударах зросла: за підрахунками на основі зведень Повітряних сил, у 2024 році застосовано 302 балістичні ракети всіх типів, у 2025-му — 511, за перші чотири місяці 2026-го — 291.
Перехоплення можливе, але вибіркове. Огляд RUSI за даними до осені 2025 року наводив близько 227 перехоплень із приблизно 939 запущених балістичних ракет з вересня 2022 року, тобто порядку чверті. Системи типу Patriot працюють по кінцевій ділянці, і саме маневр, крутий кут і хибні цілі знижують імовірність селекції. Крилату ракету того ж комплексу частіше знімають винищувачі й зенітні комплекси середньої дальності, бо вона довше перебуває в зоні ураження.
Для людини на землі різниця практична. Балістичний підліт дає лічені хвилини після сирени. Укриття в капітальному підвалі або укритті подвійного призначення знижує ризик від осколків і вторинних уламків скла сильніше, ніж перебування біля вікна навіть на нижніх поверхах. Після касетного удару суббоєприпаси лишаються небезпечними годинами: їх не чіпають і не переносять.
Виробництво і запас на 2026 рік
Ракети збирають у Воткінську, систему в цілому веде коломенське КБМ, двигун — «Алтай», гіроскопи і частина навігації — профільні інститути, у тому числі з імпортними мікросхемами пам’яті, які розвідка фіксує в уламках навіть з датами випуску 2022–2025 років. Витік закупівельних документів, який розбирали у вересні 2026 року, називав замовлення КБМ на 589 ракет у 2024 році і 643 у 2025-му. Місячний темп випуску 9М723 у відкритих оцінках ГУР тримався біля 60 одиниць, в окремі місяці — трохи вище.
Запас на угрупованнях при цьому не зростав пропорційно виробництву. На середину 2026 року розвідка називала величини порядку 200–250 ракет, у серпні 2026-го — близько 130 у прив’язці до військ. Різниця методик підрахунку є, але висновок один: вироблене переважно витрачається, а не осідає в глибокому резерві. Подовжена 9М723-2 у тих самих документах фігурувала малими партіями, тож основний обсяг ударів і далі дає базова ракета.
Типові помилки в оцінці комплексу
- Дальність 500 км вважають виміряною для кожної 9М723. Для базової 9М723-1 актуальна оцінка ГУР — 390 км, 500 км лишається старою офіційною стелею часів Договору про РСМД.
- Назву «Іскандер-1000» читають як дальність 1000 км. Бойова 9М723-2 на літо–осінь 2026 року оцінена в 550 км, до 700 км лише з полегшеною бойовою частиною.
- Усі ракети комплексу вважають балістичними. «Іскандер-К» стріляє крилатими 9М728 і 9М729 з іншим профілем польоту і іншим вікном для ППО.
- Точність 5–7 м переносять на кожен пуск. Оптична головка дає такий порядок лише в сприятливих умовах; базова оцінка КВО — 20–30 м.
- Касетний корпус на землі сприймають як ракету, що «не вибухнула». Бойова частина часто розкривається в повітрі, а двигун і обтічник падають окремо й лишаються небезпечними.
Після удару з касетним спорядженням небезпека не закінчується падінням корпусу. Суббоєприпаси розраховані на зведення в повітрі, частина лишається на бойовому взводі в траві, на дахах і в уламках. Їхній зовнішній вигляд — компактний металевий елемент із стрічкою або стабілізатором — не є підставою підходити ближче. Позначення району і очікування саперів знижує ризик повторного ураження сильніше, ніж спроба самостійно «перевірити», чи спрацював заряд.
Окремо варто розділяти «Іскандер-М» і авіаційний «Кинджал». Зовнішня подібність є, але носій, профіль розгону і дальність різні: «Кинджал» стартує з літака і тримає більшу дистанцію. Для сирени в місті обидва типи дають короткий підльот, проте засоби перехоплення і вікно попередження не збігаються повністю. Зведення Повітряних сил якраз розносять ці категорії, і змішувати їх у побутовій оцінці загрози не варто.
