Офіційний перелік областей України закріплений Конституцією і налічує рівно 24 області. Окремо до складу держави входять Автономна Республіка Крим та два міста зі спеціальним статусом — Київ і Севастополь. Разом це 27 одиниць найвищого рівня.
Найбільша за площею — Одеська область (33 310 км²), найменша — Чернівецька (8 097 км²). Обласні центри здебільшого збігаються з назвою регіону, але є три винятки: Волинська (Луцьк), Закарпатська (Ужгород) і Кіровоградська (Кропивницький).
Юридичний список не змінився після 1996 року. Частина територій Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей і весь Крим тимчасово окуповані, проте міжнародно визнані межі й конституційні назви залишаються чинними.
Скільки областей в Україні насправді
Цифра «24» здається простою, доки не з’являються сусідні формулювання: «25 регіонів», «27 одиниць», «області плюс Крим». Плутанина народжується з того, що слово «область» і слово «регіон» у повсякденній мові змішують. Юридично область — це конкретний тип одиниці. Крим — автономна республіка. Київ і Севастополь — міста зі спеціальним статусом. Вони не «двадцять п’ята і двадцять шоста області».
До складу України входять 24 області, Автономна Республіка Крим, міста Київ і Севастополь. Цей склад прямо названий у статті 133 Конституції України.
Зміна кількості областей потребує змін до Конституції. Саме тому навіть у роки війни, деокупації окремих міст і перенесення адміністрацій список офіційних областей лишається тим самим. У щоденній практиці це важливо для паспортів, реєстрів, кодів КАТОТТГ, номерних знаків, статистики й шкільних атласів.
Після реформи 2020 року області зберегли свої межі, натомість радикально зменшилася кількість районів: замість майже 490 їх стало 136. Нижче з’явилися територіальні громади — їх близько 1469. Трирівнева логіка така: область → район → громада.
Повний перелік областей України з центрами
Нижче — усі 24 області в алфавітному порядку. Для зручності поряд із назвою стоїть адміністративний центр і рік утворення сучасної області (або її прямого попередника в нинішніх межах).
- Вінницька — Вінниця (27 лютого 1932). Серце Поділля, сади й Південний Буг.
- Волинська — Луцьк (4 грудня 1939). Шацькі озера, кордон із Польщею й Білоруссю.
- Дніпропетровська — Дніпро (27 лютого 1932). Промисловий і логістичний вузол Наддніпрянщини.
- Донецька — Донецьк (де-юре), Краматорськ (де-факто з 2014). Утворена 17 липня 1932.
- Житомирська — Житомир (22 вересня 1937). Полісся, граніти, ліси й янтарні жилки.
- Закарпатська — Ужгород (22 січня 1946). Єдиний регіон за Карпатським хребтом.
- Запорізька — Запоріжжя (10 січня 1939). Дніпровська дуга, степ і узбережжя Азовського моря.
- Івано-Франківська — Івано-Франківськ (4 грудня 1939; до 1962 — Станіславська).
- Київська — Київ як центр області, але саме місто Київ до її складу не входить (27 лютого 1932).
- Кіровоградська — Кропивницький (10 січня 1939). Географічний центр країни.
- Луганська — Луганськ (де-юре), адміністрація працює на підконтрольній території (3 червня 1938).
- Львівська — Львів (4 грудня 1939). Галичина, Розточчя, Карпатське передгір’я.
- Миколаївська — Миколаїв (22 вересня 1937). Корабельні верфі й гирло Південного Бугу.
- Одеська — Одеса (27 лютого 1932). Найбільша за площею, з Дунаєм і Чорним морем.
- Полтавська — Полтава (22 вересня 1937). Лівобережний степ і класична полтавська рівнина.
- Рівненська — Рівне (4 грудня 1939; до 1991 — Ровенська).
- Сумська — Суми (10 січня 1939). Слобожансько-сіверський порубіжжя.
- Тернопільська — Тернопіль (4 грудня 1939). Подільські товтри й замки.
- Харківська — Харків (27 лютого 1932). Науковий і промисловий схід країни.
- Херсонська — Херсон (30 березня 1944). Нижній Дніпро, степ і Чорне море.
- Хмельницька — Хмельницький (22 вересня 1937; до 1954 — Кам’янець-Подільська).
- Черкаська — Черкаси (7 січня 1954). Середнє Подніпров’я й Шевченків край.
- Чернівецька — Чернівці (7 серпня 1940). Найменша область, Буковина й Бессарабія.
- Чернігівська — Чернігів (15 жовтня 1932). Сіверська земля й поліські бори.
Цей список зручно тримати під рукою, коли треба швидко перевірити центр, написати адресу чи пояснити дитині, чому «Київська область» і «Київ» — різні речі. У розмовній мові області часто скорочують до «Одещина», «Львівщина», «Харківщина» — це живі назви, а не офіційні юридичні терміни.
Площа, райони й адміністративні центри
Цифри площі в різних довідниках інколи розходяться на кілька квадратних кілометрів через різні методики обліку водойм і прикордонних ділянок. Нижче — узгоджені округлені дані, якими користуються більшість українських довідників і wikipedia.org.
| Область | Центр | Площа, км² | Районів (після 2020) |
|---|---|---|---|
| Вінницька | Вінниця | 26 513 | 6 |
| Волинська | Луцьк | 20 144 | 4 |
| Дніпропетровська | Дніпро | 31 974 | 7 |
| Донецька | Донецьк / Краматорськ | 26 517 | 8 |
| Житомирська | Житомир | 29 832 | 4 |
| Закарпатська | Ужгород | 12 777 | 6 |
| Запорізька | Запоріжжя | 27 180 | 5 |
| Івано-Франківська | Івано-Франківськ | 13 928 | 6 |
| Київська | Київ (поза складом області) | 28 131 | 7 |
| Кіровоградська | Кропивницький | 24 588 | 4 |
| Луганська | Луганськ (де-юре) | 26 684 | 8 |
| Львівська | Львів | 21 833 | 7 |
| Миколаївська | Миколаїв | 24 598 | 4 |
| Одеська | Одеса | 33 310 | 7 |
| Полтавська | Полтава | 28 748 | 4 |
| Рівненська | Рівне | 20 047 | 4 |
| Сумська | Суми | 23 834 | 5 |
| Тернопільська | Тернопіль | 13 823 | 3 |
| Харківська | Харків | 31 415 | 7 |
| Херсонська | Херсон | 28 461 | 5 |
| Хмельницька | Хмельницький | 20 645 | 3 |
| Черкаська | Черкаси | 20 900 | 4 |
| Чернівецька | Чернівці | 8 097 | 3 |
| Чернігівська | Чернігів | 31 865 | 5 |
Джерела даних таблиці: wikipedia.org, паспортні сторінки обласних адміністрацій. Загальна площа України становить 603 628 км² разом із Кримом, Києвом і Севастополем.
Одеська область більша за деякі європейські держави. Чернівецька вміщується в Одеську понад чотири рази. Така різниця впливає на все: від довжини доріг до вартості логістики й густоти лікарень. У практиці роботи з регіонами я постійно бачу, як «маленька» Буковина виграє щільністю зв’язків, а «велика» Одещина вимагає іншого масштабу управління.
Крим, Київ і Севастополь: не області, але частина карти
Автономна Республіка Крим має площу 26 081 км² і центр у Сімферополі. Статус автономії відрізняє її від звичайної області: є власні представницькі інституції, передбачені Конституцією України. З 2014 року півострів окупований Росією. Українське законодавство розглядає це як тимчасову окупацію, а не зміну складу держави.
Київ — столиця і окрема адміністративна одиниця площею близько 839 км². Київська область його оточує, але не поглинає. Саме тому в документах пишуть або «м. Київ», або «Київська область», ніколи не змішуючи ці два рядки. Севастополь має спеціальний статус і площу близько 864 км²; місто також перебуває під окупацією з 2014 року.
Якщо складати «повну першу лігу» адміністративного поділу, виходить 27 позицій. Якщо питають саме «скільки областей», відповідь коротка й точна: двадцять чотири.
Звідки взялися сучасні області
Обласний поділ в Україні народився не в 1991-му. Перші п’ять областей УСРР — Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Одеська й Харківська — з’явилися 27 лютого 1932 року. Далі карта товстішала й тоншала, як зимовий лід на Дніпрі: то додавали нові одиниці, то зливали старі.
Західні області — Львівська, Волинська, Рівненська, Тернопільська, Івано-Франківська — оформилися після 1939 року. Чернівецька постала 1940-го з Північної Буковини та частини Бессарабії. Закарпатська увійшла 1946-го. Херсонську виокремили 1944-го, Черкаську — аж 1954-го, коли відрізали шматки від чотирьох сусідів.
Деякі назви довго несли радянський відбиток. Станіславська стала Івано-Франківською, Кам’янець-Подільська — Хмельницькою, Ровенська — Рівненською, Кіровоград отримав ім’я Кропивницького. Самі області Дніпропетровська й Кіровоградська досі зберігають конституційні назви: змінити їх можна лише правкою Основного Закону.
У нашій редакційній практиці ми не раз стикалися з тим, як люди плутають «старе» й «нове» ім’я міста з назвою області. Найчастіше це Кропивницький і Дніпро. Правило просте: область називається так, як записано в Конституції; місто може вже мати іншу офіційну назву.
Реформа 2020 року: менше районів, ті самі області
17 липня 2020 року Верховна Рада затвердила новий районний поділ. Замість дрібних радянських районів з’явилися укрупнені: від трьох у Чернівецькій, Тернопільській і Хмельницькій до восьми в Донецькій і Луганській. Мета була практична — зібрати в одному районі достатньо людей і податків, щоб районні служби не існували лише на папері.
Громади стали базовою ланкою, де людина отримує більшість послуг: школа, амбулаторія, ЦНАП, місцеві дороги. Область лишилася рамкою для обласної військової адміністрації, регіональних програм, лікарень третього рівня й великих інфраструктурних рішень. Тому перелік областей України не «застарів» після децентралізації — він просто сів на інший внутрішній каркас.
Чотири великі краї всередині однієї держави
Географи й економісти групують області не за абеткою, а за характером землі й історії. Такий поділ не має сили закону, зате добре пояснює, чому Львів і Харків звучать по-різному навіть у прогнозі погоди.
- Захід. Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Чернівецька, Закарпатська, Волинська, Рівненська. Карпати, Розточчя, Волинське полісся, тісні зв’язки з Польщею, Угорщиною, Словаччиною і Румунією.
- Центр. Київська, Вінницька, Житомирська, Хмельницька, Черкаська, Кіровоградська, Полтавська, Чернігівська, Сумська. Лісостеп, історичне Подніпров’я, Поділля й Полісся.
- Схід. Харківська, Дніпропетровська, Донецька, Луганська. Промислові агломерації, Слобожанщина, Донбас.
- Південь. Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька. Степ, лимани, Чорне й Азовське моря, портова логістика.
Київ як столиця стоїть осторонь цієї схеми, хоча економічно тягне на себе Київську область і північ Чернігівщини. Крим географічно належить до півдня, політично й культурно має окрему лінію історії — від Кримського ханства до сучасної автономії у складі України.
У житті ці «макрорегіони» відчуваються сильніше за сухі межі на карті. Вино з Одещини, сир із Карпат, метал із Придніпров’я, ІТ-кластер Харкова — усе це росте з різних ґрунтів, але вкладається в одну державну рамку з 24 областей.
Окупація і офіційна карта: дві реальності в одному списку
Міжнародно визнаний склад України не змінюється фактом окупації. Донецька, Луганська, Запорізька, Херсонська області та АР Крим залишаються в переліку областей і регіонів України.
Де-факто частина органів влади працює з інших міст. Для Донеччини опорною точкою став Краматорськ. Луганська адміністрація переміщувалася кількома етапами після 2014 і 2022 років. Херсон звільнений як обласний центр восени 2022-го, проте значна частина області лишається під контролем Росії. Запоріжжя утримує свій центр, тоді як південь області — ні.
Для людини, яка заповнює документи, це має конкретні наслідки. У паспорті, податковій, землі й освіті діють українські коди й українські назви громад навіть тоді, коли фізичний доступ до населеного пункту закритий. Після деокупації ці самі коди дозволяють швидко «підняти» реєстри, не вигадуючи нову карту з нуля.
За моїм досвідом роботи з довідковими матеріалами протягом останніх років, найчастіша помилка початківців — викреслювати окуповані області зі списку «бо там зараз не Україна». Юридично це хибний крок. Політична боротьба за територію якраз і тримається на тому, що список не розпадається.
Практичні деталі, які рятують від плутанини
Три області носять ім’я не свого центру. Волинська не «Луцька», бо Волинь — історичний край, більший за одне місто. Закарпатська описує положення за Карпатами, а не столицю Ужгород. Кіровоградська зберегла конституційну назву, хоча місто вже Кропивницький. Якщо пишете офіційний текст, тримайтеся конституційних форм.
Київська область має цікавий ексклав — місто Славутич, збудоване для працівників ЧАЕС і формально розташоване в оточенні Чернігівщини. Такі «кишені» нагадують, що адміністративна карта інколи розходиться з географічним здоровим глуздом, але працює за законом.
Автомобільні коди й індекси досі прив’язані до областей: BH — Одеса, BC — Львів, AX — Харків, AA/KA — Київ. Навіть коли людина переїжджає, старий код на номері видає її «першу» область. У статистиці Держстату, виборчих округах і розподілі депутатських мандатів області залишаються базовою сіткою.
- Для школи й вікторини вчіть 24 області + Крим + Київ + Севастополь окремими рядками.
- Для документів перевіряйте, чи потрібна область, чи місто зі спеціальним статусом.
- Для карти воєнних дій пам’ятайте: лінія фронту рухається всередині офіційних меж, а не замість них.
- Для подорожей дивіться не лише область, а громаду: після 2020 року саме громада вирішує, де музей працює в суботу.
Найміцніший спосіб запам’ятати перелік — прив’язати кожну назву до одного живого образу: Луцький замок, одеський порт, харківське метро, чернівецький університет, закарпатський перевал, полтавська галушка, херсонський кавун, донецький терикон. Тоді абетка перестає бути списком для зубріння і стає картою власної країни, яку можна пройти ногами.
Станом на 2026 рік конституційний перелік областей України залишається незмінним: 24 області, плюс Автономна Республіка Крим, Київ і Севастополь як окремі одиниці найвищого рівня.
Наступного разу, коли на карті з’явиться нова лінія району чи зміниться назва громади, область усе одно стоятиме на своєму місці — як рама, в яку вставляють інші частини. І саме ця рама дає відповідь на коротке запитання, з якого все починається: які області є в Україні і як їх правильно назвати.
